en
cz
ge

Давид

 

Карцівадзе

поет, офіцер, політичний діяч

1881
|
1924

Народився 1881 року в місті Озурґеті, що в Західній Грузії. Закінчив Тифліську школу молодих офіцерів, відтак служив в армії Російської імперії, був старшим лейтенантом у 156-му Єлісовєтопольскому піхотному полку. З 1903 року був членом Російської соціал-демократичної робочої партії в підпіллі.

У той же час почав друкувати свої поезії в грузинській пресі під псевдонімом «Д. Мечонгурі» (гравець на Чонгурі — традиційній грузинській гітарі), «Д. Ельпітішвілі».

Карцівадзе активно брав участь у Першій російській революції 1905 року на заході Грузії, на свій батьківщині — Гурії, яка була найактивнішою зоною революційного руху. У 1906 його заарештували і засудили до 4 років каторги. Після ув'язнення жив на засланні в Сибіру та Іркутську. Давида Карцівадзе звільнили із заслання після Лютневої революції 1917 року і він повернувся на батьківщину.

У Грузинській Демократичній Республіці (1918–1921 роки) Давид Карцівадзе був керівником культурно-освітнього відділу в Міністерстві оборони Грузії. Одночасно він нібито працював у службі військової контррозвідки. Був членом Спілки грузинських письменників і продовжував бути членом Грузинської соціал-демократичної робочої партії.

Після того, як у 1921 році радянська Росія окупувала Грузію, Давид Карцівадзе долучився до руху опору, працюючи у підпіллі над мобілізацією офіцерів. Офіційно він працював у Народному комісаріаті продовольчих товарів Грузинської РСР, у Народному комісаріаті внутрішніх справ і в кооперативному банку. Був членом Товариства політв’язнів і продовжував бути членом Спілки письменників.

ЧК Грузинської РСР заарештувала Давида Карцівадзе 24 травня 1922 року напередодні протестної демонстрації на честь Дня незалежності Грузії 26 травня. Так він потрапив до в’язниці Метехі (Виправна колонія №2). ЧК постійно продовжувала термін ув'язнення Давида Карцівадзе попри звернення від Спілки письменників, членів родини та проблеми зі здоров'ям.

Інформатори ЧК у звіті писали про Давида Карцівадзе:

«... Під час ув'язнення він постійно вів переговори з Ісидором Рамішвілі, Дгебуадзе, членами штабу Національної гвардії — Кахіані та Вардояні. Звертався до заарештованих офіцерів і вербував їх для майбутньої діяльності "після звільнення"... Карцівадзе, під час ув'язнення, був редактором газети "Протест робітників", що виступала проти заслання меншовиків».

26 липня 1923 року Президія ЧК Грузинської РСР засудила його до 2 років позбавлення волі під контролем ОҐПУ, проте через стан здоров’я Давид Карцівадзе все ще перебував у тбіліських в’язницях.

28 серпня 1924 року в Грузії розпочалося масове антирадянське повстання, що тривало шість днів. Радянський режим почав масовий розстріл політв’язнів і полонених — серед сотень розстріляних у Тбілісі був і Давид Карцівадзе.

У 1927 році його брата, Івана Карцівадзе, емігранта і також члена Грузинської соціал-демократичної робочої партії, відправили таємним емісаром на батьківщину. Там його незабаром заарештували та вислали в Сибір. Івана розстріляли під час Великого терору 1937–1938 років.

Дещо з щоденників і рукописів Давида Карцівадзе вціліло завдяки родичам. Грузинська преса надрукувала фрагменти щоденника у 1989 році. Частину рукописів передали до Національної парламентської бібліотеки Грузії, а інші знакові артефакти зберігаються у родині спадкоємців.

У колишньому архіві КҐБ Грузинської РСР зберігаються 2 кримінальні справи на Давида Карцівадзе — №22156 та №23277. Справи містять ордери про арешт, анкету Давида Карцівадзе, протоколи допитів, листування підрозділів ЧК щодо нього, звернення та апеляції арештованого, агентурні донесення тощо. Органи державної безпеки більше цікавилися роллю Давида Карцівадзе у підпільному русі — як колишнього військового офіцера. Його діяльність як поета і революціонера у документах переважно проігноровано. ЧК також відхилила звернення Спілки грузинських письменників від імені Давида Карцівадзе.

Усі охочі можуть переглянути та завантажити документи комуністичних спецслужб про Давида Карцівадзе на веб-сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.