Павел
Когоут
поет, драматург і прозаїк
1928
|
Поет, драматург і прозаїк. З лютого 1948 року та в першій половині 1950-х років був одним із головних представників соцреалізму та так званої будівничої поезії, успішний драматург з 1960-х років. З 1967 по 1968 рік активно брав участь у комуністичних реформах, а вже в 1969-му — його виключили з Комуністичної партії Чехословаччини. Після цього йому було заборонено друкуватися та працювати в літературній галузі. У 1977 році підписав Декларацію «Хартія 77». З 1979 — року вимушено жив в екзилі у Відні. До Чехословаччини повернувся після 1989 року.
Роками пізніше Когоут пояснював своє комуністичне минуле та причину приєднання до партії після перевороту 1948 року контекстом того періоду. Чехословаччина пережила провал капіталізму та західних демократій безпосередньо перед війною. Після приходу комуністів Павел Когут опинився в середовищі, яке підтримувало комуністів.
«Коли за кілька років я раптом опинився в ситуації — так само, як і сотні тисяч комуністів, в якій ми виявили, що все це було просто кривавим пограбуванням і що ми фактично служили для приховування злочину, кожен мав кілька варіантів: або застрелитися, або вистрибнути з вікна, що зробили кілька людей, (...) або прийняти це і сказати: Це вже сталося, це наше життя, і нам жити з цим до кінця. Або ми могли б сказати: заради Христа, що ми можемо з цим зробити? Адже ми теж винні в цьому… »
Повільне «отверезіння» від комунізму припало на 1950-1960-ті роки. Когоут почав писати п’єси, які критикували сучасну ситуацію в комуністичному суспільстві, тож у 1955-му він вперше втратив партквиток комуністичної партії.
З настанням Празької весни він приєднався до реформаторів серед чехословацьких комуністів. На з’їзді письменників у 1967 році виступив із критичною промовою і прочитав лист Солженіцина про свободу слова. Когоут був однією з видатних постатей Празької весни. Після серпневого вторгнення і з настанням «нормалізації» його поступово витіснили з офіційної культури.
Починаючи з 1975 року Служба державної безпеки розглядала різні можливості зіпсувати репутацію Павела Когоута серед дисидентів та суспільства в цілому. Наприклад, пропонувалося зняти наклепницьку програму про нього, показавши широкому загалу його багатство (він жив у квартирі в празькому кварталі Градчани, володів дачею та автомобілем марки Renault). StB намагалась досягти того, щоб Когоут втратив авторитет серед опозиційних активістів у країні та за кордоном, тому спробувала його дискредитувати за допомогою буцімто добрих взаємин з StB:
«Навколо Павла Когоута потім з допомогою агентури та інших підходящих осіб [буде потрібно] створити атмосферу недовіри в робочих колах, спираючись на те, що міністерство внутрішніх справ доброзичливо дозволяє КОГОУТОВІ здійснювати подорожі за кордон, не звертаючи уваги на його негативні промови. Та ж легенда буде поширюватися і закордоном через 1-е Управління Федерального МВС (Чехословацької розвідки)».
Тиск StB посилився після підписання Когоутом Декларації «Хартія 77». Таємна поліція завербувала кількох людей з його близького оточення, щоб відстежувати його діяльність, перевіряла пошту, прослуховувала телефон та встановила мікрофони в його житлі. Когоута неодноразово заарештовували та допитували, позбавляли водійського посвідчення, він отримував багато «анонімних» листів ненависті від своїх «роздратованих співгромадян». У травні 1977 року його виселили зі своєї празької квартири, змусивши жити на своїй дачі у Сазаві. Там у червні 1977 року його відвідали четверо місцевих робітників (надісланих StB), які наполягали, аби він як «зрадник нації» покинув місто, а ще краще — країну.
У протоколі візиту сказано: «Розмова була дуже жорстокою і мала на меті не дозволити КОГОУТУ висловитися і суворо перешкоджати йому залишатися в Сазаві. Йому сказали, що все може не обмежитися написами на його дверях, і що він може стати жертвою людей, які мають чітку думку про його діяльність. Тому він міг сприймати розмову або як попередження, або як погрозу. Павел КОГОУТ був здивований розмовою, а особливо — такою численною кількістю відвідувачів».
У 1978 році переслідування загострилося: у червні StB надіслала Когоуту «анонімний» лист із шантажем та вимогою у півмільйона крон; у липні на його автомобілі встановили вибухівку; а в серпні — отруїли його собаку.
Під цим тиском Когоут погодився на виїзд до Австрії на один рік. Коли ж він захотів повернутися до Чехословаччини в жовтні 1979 року, йому цього більше не дозволяли, а згодом — і взагалі позбавили чехословацького громадянства.
Приводом для заборони повернення стали кілька інтерв'ю, які Павел Когоут дав західним журналістам і, зокрема, публікація роману «Палачка» (Katyně), який Служба державної безпеки охарактеризувала як «вульгарну античехословацьку, антисоціалістичну брошуру».
