Марта Кубішова
співачка, акторка і ведуча
1942
|
Марта Кубішова — чотириразова переможниця музичного опитування «Золотий Соловей» (Zlatý slavík) та підписантка Хартії 77. У другій половині 1960-х років вона була однією з найпопулярніших співачок, а її пісня "Modlitba pro Martu" (Молитва для Марти) стала символом опору радянській окупації Чехословаччини у 1968 році.
У 1968 та 1969 роках разом із Вацлавом Нецкаржем та Геленою Вондрачковою створила популярне співоче тріо Golden Kids. Їй заборонили з'являтися на публіці з лютого 1970 року, і заборона діяла впродовж 1970-их і 1980-х років. Вперше вона знову заспівала на публіці в грудні 1988-го під час демонстрації Хартії 77 у Празі. Кубішова стала однією з дійових осіб Оксамитової революції в листопаді 1989 року, після чого – відновила свою співочу кар’єру.
Чехословацька громадськість пов'язувала Марту Кубішову з опором радянському вторгненню у 1968 році, насамперед завдяки "Modlitbě pro Martu". Після серпневого вторгнення Кубішова опинилася в списку «небажаних» артистів разом із багатьма іншими. Приводом для заборони, запровадженої у лютому 1970 року, стали її нібито порнографічні фотографії, що насправді були фотомонтажем, зробленим, швидше за все, Службою державної безпеки. Фактична втрата роботи супроводжувалася особистою трагедією – наступного року вона втратила свою ненароджену дитину та пережила клінічну смерть. Її чоловік Ян Нємец емігрував до США.
Кілька місяців вона заробляла на життя, приклеюючи паперові пакети до дитячих іграшок, та в другій половині 1970-х років через постійні переслідування переїхала з Праги до села Поглед , в регіон Височина.
Однак і тут вона перебувала під наглядом Служби державної безпеки, яка контролювала всі її візити та залучала до співпраці кількох людей з її оточення, включаючи тодішнього чоловіка.
У 1977 році вона підписала Декларацію Хартії 77 і стала однією з речниць Хартії 77. Кубішова брала активну участь у правозахисному русі та налагоджувала контакти з іноземними дисидентами. Наприкінці 1970-х років вона брала участь у спільних зустрічах чехословацьких та польських дисидентів на горі Снєжка. У відповідь StB посилила тиск на Кубішову: прослуховувала її телефон, перевіряла пошту і регулярно стежила, коли та була на публіці.
«Я не злякалась, навіть коли вони вперше заарештували Вацлава [Гавела]. Але злякалась пізніше, тому що була на третьому чи четвертому місяці вагітності, коли його посадили до в’язниці після поїздки до Снежки. Я була там з ними двічі, на чесько-польській стежці».
Державна безпека намагалася дискредитувати Кубішову перед іншими дисидентами різними наклепами, і водночас – через своїх таємних співробітників постійно тиснула, аби переконати, що її діяльність в опозиції є безглуздою і що їй слід відмовитися від неї.
У червні 1978 році основні цілі діяльності StB були визначені таким чином: «1) Досягти зменшення масштабу її діяльності або домогтися її відставки з посади речника Хартії 77; 2) За допомогою DEZO [Відділу дезінформації] викликати суперечки між КУБІШОВОЮ і так званою комуністичною й антисоціалістичною частиною опозиції, згуртованої довкола ХАРТІЇ 77; 3) Використовувати її нинішній депресивний стан та чинити постійний психологічний тиск з метою змусити КУБІШОВУ разом з Яном МОРАВЦЕМ виїхати з країни; 4) Спровокувати особисті проблеми».
StB не гребувала використовувати будь-які засоби для тиску на співачку. Навіть її другий чоловік Ян Моравець регулярно виступав донощиком. Водночас комуністичний режим переконував, що якщо вона публічно засудить свою дисидентську діяльність, їй дозволять відновити свою співочу кар’єру.
Марта Кубішова ніколи не прийняла цю пропозицію. У 1980-х роках їй дозволили працювати на адміністративній посаді в Празі, але її все ще перевіряла Служба державної безпеки. Наприклад, у 1983 році її регулярно привозили на допити раз на два тижні. До активної кар’єри Кубішова повернулася лише після Оксамитової революції 1989 року.
Документи про Марту Кубішову на Е-архіві
