Митець народився у 1896 році на околицях волості Дзербене поблизу Цесіса. Навчався у Псковському реальному училищі, але так і не завершив освіту — разом із братом у 1910 втекли до Риги, де близько року були юнгами на торгових суднах.
У 1913 році він вирішив стати живописцем і розпочав навчання у студії Юлія Мадерніекса у Ризі. Незабаром його прийняли до Ризької міської художньої школи. У цей період Роман заприятелював з Єкабсом Казаксом, одним із перших латвійських модерністів.
Роман був змушений залишити художню школу у 1915 році, коли його сім'я евакуювалася до Петербурга через Першу світову війну. У Росії Сута відновив навчання у Пензенській міській художній школі, де познайомився з іншими латвійськими художниками. Серед них були Конрад Убанс, Єкабс Казакс і Волдемар Тон. Також у Пензі він зустрів російську художницю Олександру Бєльцову, майбутню дружину.
У серпні 1917 року Романа Суту зарахували до 5-го Земгальського стрілецького полку. Художник перебував у Петрограді під час жовтневого більшовицького перевороту. У грудні 1917 року повернувся до Латвії, а у 1919 році став членом групи експресіоністів, яка наступного року перетворилася на Групу художників Риги.
У 1922 році Роман Сута одружився із Олександрою Бєльцовою, і вони вирушили через Дрезден і Берлін до Парижа. У Парижі він познайомився з французьким художником Амеде Озанфаном, архітектором Ле Корбюзьє та іншими митцями.
Після повернення до Латвії подружжя представило латвійській спільноті ідеї кубізму та конструктивізму. У 1924 році Сута відкрив студію розпису порцеляни Baltars. З 1929 по 1934 рік художник працював у Ризькому народному університеті викладачем малювання та живопису, у 1934 відкрив власну студію.
Наприкінці 1930-х років шлюб розпався — Сута ще з 1920-х мав кілька інших романів.
Після окупації Латвії Радянським Союзом у 1940 році Сута став головним дизайнером фільму «Kaugurieši» на Ризькій кіностудії. Наприкінці червня 1941 року, працюючи над фільмом «Меланхолійний вальс» про композитора Емільса Дарзіньша, отримав наказ евакуюватися до Радянського Союзу з усіма співробітниками. Жив у Москві, згодом в Алмати і нарешті оселився у Тбілісі, де працював на кіностудії «Грузинське кіно» і був залучений у мистецьке життя.
4 вересня 1943 року Романа Суту заарештували органи НКВД Грузинської РСР. Слідство стверджувало, що виявило антирадянську організацію, яка готувала повстання проти радянської влади за допомогою німецьких нацистських сил. За висновком НКВД, члени антирадянської групи друкували фальсифіковані квитки на їжу та розповсюджували їх, щоб отримати кошти для незаконної організації.
У заключному висновку розслідування пишуть:
«..Сута, який разом з іншими членами контрреволюційної організації на чолі з Мустафою Шеліа і Аміреджібі організував друк фальшивих талонів на хліб — зламав ключ від сейфу з талонами і сам почав друкувати фальшиві талони. Він також зізнався, що, роздруковуючи фальшиві талони в будинку Мзечабука Аміреджібі, вони слухали іноземні радіоканали і вели грубі антирадянські розмови».
Обвинувачений Мзечабук Аміреджібі зізнався:
«Ми всі були проти радянської влади і критикували існуючий режим. Найбільше ненавиділи владу Роман Сута, Шелія і моя мати. Роман Сута при кожній згадці про більшовиків-комуністів супроводжував їх прокляттям і брудною лайкою, і водночас він висловлював свою особливу ненависть до особистості батька радянських народів».
12 квітня 1944 року військовий трибунал військ НКВД засудив до смертної кари Романа Суту. Художника розстріляли 14 липня 1944 року. Реабілітували у 1959 році.
Архів колишнього КҐБ Грузинської РСР містить кримінальну справу на групу громадян, включаючи Романа Суту — #44264 — десятки томів. Основну частину кримінальної справи передали Музею грузинської літератури в 1991 році, згодом втратили. Згадувана решта томів — це матеріали нагляду за кримінальним процесом, матеріали засідання трибуналу сил НКВД, особисті документи жертв, реєстраційні фотографії НКВД. Оскільки Романа Суту підозрювали у підпільній змові, залишки документів зосереджуються на його «антирадянській діяльності» — наприклад, спробі втечі за кордон, друку фальшивих талонів на їжу та стосунках з іншими підозрюваними. Його мистецька діяльність майже не згадується. Матеріали також показують, як державна безпека працювала над пошуком слідів родини Романа Сути.
Кожен і кожна може прочитати та завантажити документи КҐБ про Романа Суту на веб-сайті Електронного архіву Українського визвольного руху
