Міхеіл
Джавахішвілі
письменник, політик
1880
|
1937
Письменник народився 8 (20) листопада 1880 року в селі Сіоні (Церакві) на півдні Грузії. Оригінальне прізвище ― Адамашвілі. Міхеіл закінчив сільськогосподарське училище Цінамдзгвріанткарі та продовжив навчання у Нікітському сільськогосподарському училищі. У 1901 році його родину зарізали грабіжники ― через цю трагедію він покинув навчання і повернувся на батьківщину.
Міхеіл Джавахішвілі розпочав письменницьку кар’єру у 1903 році публікацією романів у грузинській пресі. Він став засновником сучасного стилю в грузинській літературі.
Того ж року Джавахішвілі приєднався до Грузинської соціалістично-федералістичної революційної партії у підпіллі. Міхеіл також працював редактором кількох грузинських видань.
Через політичну діяльність був двічі репресований. У 1906 році після суду незаконно емігрував за кордон. Його знову арештували у 1910 році. Письменник пробув у в'язниці один рік, а опісля ― п'ять років у засланні.
Після звільнення продовжив мистецьку та політичну діяльність. Під час Першої світової війни Джавахішвілі служив у Червоному Хресті Росії і працював у Північній Персії.
Письменник також працював у Торгово-промисловій палаті за часів Грузинської Демократичної Республіки у 1918–1921 роках. У той же час приєднався до нещодавно заснованої Грузинської національно-демократичної партії та став одним із активних лідерів та оглядачів партійної преси.
Після початку радянської окупації Грузії Росією у 1921 році Міхеіл Джавахішвілі приєднався до підпільного руху опору. Він був заступником голови підпільного центрального комітету Грузинської національно-демократичної партії. А також представляв партію в об’єднаній організації опору ― Комітеті Незалежності Грузії.
Разом з тим Міхеіл працював у Народному комісаріаті сільського господарства, Вищій раді економіки (ВСНХ) та офісі зовнішньої торгівлі Закавказької СФРР, долучався до Грузинського експортного товариства марганцю («Хімо»).
Служба безпеки XI Червоної Армії заарештувала Міхеіла Джавахішвілі 24 лютого 1923 року і передала його Грузинському та Закавказькому ЧК. У ході слідства Джавахішвілі погодився припинити політичну діяльність та долучитися до процесу самоліквідації Грузинської національно–демократичної партії, яким керували більшовики. Він був звільнений з-під варти 4 серпня 1923 року.
Протягом наступних років Міхеіл Джавахішвілі активно працював над своїми епохальними романами і започаткував нову еру в грузинській літературі. Однак його художній підхід не влаштовували державну цензуру. Згідно з державною політикою 20-х років, цензура не забороняла публікувати твори письменника, але комуністична преса і колеги-пролетарі жорстко критикували твори Джавахішвілі.
Органи НКВД Грузинської РСР арештували Міхеіла Джавахішвілі під час Великого терору 1937–1938 років. Згідно зі сфабрикованими матеріалами розслідування, Джавахішвілі визнанили лідером «контрреволюційної фашистської підпільної організації».
Після тяжких тортур письменник написав зізнання. Пізніше цей рукописний документ слідчий або архівіст помилково продатує «21.06.1937», що згодом повністю заплутало дослідження історії його репресій.
У кінцевому висновку розслідування написано, що Міхеіл Джавахішвілі:
«1. Був керівником контрреволюційної фашистської, терористичної, диверсійної, диверсійно–шпигунської організації.
2. Активно брав участь у діяльності міжпартійного комітету, який координував діяльність усіх антирадянських сил у Грузії.
3. Був активним шпигуном та розвідником на користь іноземних держав».
Виїзне засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР засудило Міхеіла Джавахішвілі до смертної кари 30 вересня 1937 року. Його розстріляли тієї ж ночі ― 1 жовтня 1937 року.
26 червня 1954 року Військова колегія Верховного Суду СРСР реабілітувала письменника
Архів колишнього КҐБ Грузинської РСР містить 1 кримінальну справу Міхеіла Джавахішвілі #23152. Справа містить ордер на арешт, анкету, протоколи допитів, листування підрозділів ЧК щодо нього, звернення Джавахішвілі тощо. Органи державної безпеки більше цікавилися роллю Міхеіла Джавахішвілі в підпільному русі як одного з керівників Грузинської національно-демократичної партії і менше відображали в документах його мистецьку діяльність.
Кримінальну справу Міхеіла Джавахішвілі №9997 від 1937 року разом з низкою кримінальних справ на інших репресованих письменників КҐБ Грузинської РСР передав до Музею грузинської літератури у 1991 році. Працівники музею почали аналізувати справи. Перш за все, частина справи Міхеіла Джавахішвілі була скопійована на «Xerox-і». Незабаром представники президента Грузії ― Звіада Гамсахурдії — попросили на якийсь час передати всі справи до канцелярії президента. Під час державного перевороту у Тбілісі, який трапився у грудні 1991 року, спалили будинок уряду і справи репресованих письменників були втрачені безслідно.
Копія частини справи Міхеіла Джавахішвілі досі зберігається у Музеї грузинської літератури. Справа містить основні документи кримінального провадження ― наказ про арешт, анкета Міхеіла Джавахішвілі, протоколи допитів — його та інших «підозрюваних», протоколи очних ставок та протоколи засідання військової колегії Верховного суду СРСР. Розслідування здебільшого базувалося на зізнаннях письменника, в яких Міхеіл Джавахішвілі повинен був виглядати як учасник підпільної змови правих організацій з письменницького середовища.
Усі охочі можуть переглянути та завантажити документи комуністичних спецслужб про Міхеіла Джавахішвілі на веб-сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
